До місцевого суду _______ р-ну
Позивач: Н.
Відповідач: Г-Б сільська рада
Львівської області
Позовна заява
8 червня 2006 року я звернувся до Г-Б сільської ради Львівської області з заявою, у якій просив виділити мені для будівництва житлового будинку земельну ділянку на території сільської ради в районі кварталу “Гірка”. Заява була отримана відповідачем 13 червня 2006 року, що підтверджується повідомленням про вручення.
У відповідь на мою заяву, виконавчий комітет Г-Б сільської ради листом від 21 червня 2006 року повідомив мене, що “на даний час земельні ділянки під індивідуальне житлове будівництво в кварталі забудови “Гірка” відсутні. Сільською радою ведуться проектно-пошукові роботи по розробці кварталу малоповерхової житлової забудови “Гірка-продовження”. По закінченню цих робіт та розробці кварталу Ваша заява буде розглянута постійною комісією по будівництву, законності, правопорядку з подальшим винесенням Вашої заяви та висносками на сесію сільської ради. Про прийняте рішення Вас буде проінформовано.”
Оскільки: а) питання про надання чи ненадання земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України відноситься до виключної компетенції сільської рад, а не виконавчих органів сільських рад; б) рішення про розгляд заяв про надання земельних ділянок безоплатно у власність повинно оформлятися відповідними актами сільських рад – рішеннями; в) ст. 118 Земельного кодексу України передбачено кілька порядків безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України; г) враховуючи моє право відповідно до ст.ст. 116, 118 та 121 Земельного кодексу України на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, 14 липня 2006 року я повторно звернувся з відповідною заявою до відповідача.
14 серпня 2006 року я отримав відповідь від виконкому відповідача, в якій зазначалось, що “ваша повторна заява стосовно надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з надання дозволу на розробку проекту відведення буде розглядатися на черговій сесії сільської ради про що, Вам буде дана відповідь додатково.”
21 вересня 2006 року знову ж таки виконком Г-Б сільської ради проінформував мене, що “заява стосовно надання земельної ділянки для індивідуального будівництва та обслуговування житлового будинку розглянута на 4-й сесії 5-го демократичного скликання 15 вересня 2006 року і відхилена по ряду причин:
1.Ваша сім’я з 4 членів повністю забезпечена житлом.
2.у приватній власності вашої дружини знаходиться земельна ділянка площею 0,1635 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Годовиця, яка повністю не забудована.
3.згідно положення про порядок передачі громадянам земельних ділянок для будівництва на обслуговування житлових будинків Ви не маєте переважного права на отримання вищевказаної земельної ділянки.”
Вважаю, що такі дії Г-Б сільської ради порушують мої конституційні права на безоплатну приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, дії сільської ради по розгляду моїх заяв є незаконними, такими, що не відповідають закону.
Перш за все, хочу звернути увагу суду на те, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських рад. Ці питання вирішуються лише на пленарних засіданнях. (ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”.) До компетенції ж виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як власних (самоврядних) повноважень відноситься підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальної громади.
Оскільки відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, та Закону України “Про місцеве самоврядування” заяви про надання земельних ділянок у власність розглядаються на пленарній сесії відповідної сільської ради, то відповідно результат такого розгляду повинен оформлятися відповідним рішенням сільської ради, а не листом виконавчого комітету. Отже, відповідачем фактично залишено мою заяву без розгляду, оскільки жодного рішення по ній останній не приймав, що змушує мене звертатися за захистом мого права до суду (п. 11 ст. 118 Земельного кодексу України).
Крім того, при розгляді моєї заяви були порушені строки такого розгляду. Як ст. 118 Земельного кодексу України, так і ст. 46 Закону України “Про місцеве самоврядування” встановлюють місячний строк для розгляду таких заяв. Ч. 5 ст. 46 Закону України “Про місцеве самоврядування” чітко зазначає, що “сесії ради скликаються .....з питань відведення земельних ділянок не рідше, ніж один раз на місяць.” З листування чітко видно, що повторна заява була подана 14 липня 2006 року, а так звана сесія, яка розглядала заяву була проведена аж 15 вересня 2006 року. Тобто, з моменту звернення минуло два місяці, а відповідно заява розглядалася з порушенням передбаченої законом процедури.
Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Відповідно до статті 22 Конституії України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про власність” громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.
Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержавння їх у спадщину, одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про власність” держава Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.
Відповідно до ст. 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися (одержуватись) безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянкі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Право на безоплатну передачу для зазначених потреб виникає у громадян у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні, і в разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності за нормами безоплатної приватизації, встановленими ст. 121 Земельного кодексу України. Ці норми складають: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га. Безоплатна передача земельних ділянок для зазначених цілей здійснюється лише один раз. Порядок передачі земельних ділянок у межах безоплатної приватизації встановлений ст. 118 Земельного кодексу України. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України існує кілька порядків безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України. Це, по-перше, приватизація земельних ділянок, які вже перебувають у користуванні громадян, або проекти відведення яких вже розроблені згідно кварталів забудови; по-друге, це приватизація земельних ділянок відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України через розробку проекту відведення.
Отже, законодавством розмежовуються такі поняття як безоплатне одержання земельної ділянки у приватну власність та набуття її у приватну власність. Відповідно, набуття громадянином України земельної ділянки у власність шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, жодним чином не впливає на оформлення ним права власності на земельну ділянку шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки, а відповідно не може бути підставою для відмови йому в останньому.
Крім того, право на безоплатну приватизацію земельної ділянки має кожен громадянин України. Відповідно наявність земельної ділянки у моєї дружини на праві власності не може бути підставою для відмови мені у наданні земельної ділянки у власність, оскільки це є обмеженням мого конституційного права на приватизацію земельної ділянки.
Що ж стосується наявності пільг, то я не претендую на позачергове отримання земельної ділянки відповідно до розробленого кварталу забудови, а прошу передати земельну ділянку у власність через проект відведення.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 17,18,162 КАС України,
ПРОШУ:
1.Зобов’язати Г_Б сільську раду розглянути мою заяву про передачу земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку та прийняти відповідне рішення.
Додатки:
1-13
“ ” __________________н.
